?

Log in

No account? Create an account
Метелики над землею літающе
Людина? Тіні сон.
Кухня галицька 
7-е-липень-2008 09:21 am
ромашка

Кухня галицька

Пасувало б “кухня галицька традиційна”, але... З одного боку, начебто і є традиції: істинно галицький борщ впізнаєш навіть на другому кінці світу, хоч кожна господиня варить його по-своєму. З іншого ж – ми ті традиції тягли звідусіль, звідки тільки далося, так що тепер і не розбереш, де основа, де пізніші нашарування. Впливи могли бути безпосередніми: польські, австрійські, російські і, звичайно ж, загальноукраїнські (мама запевняла мене, що в час її післявоєнного дитинства ніхто в нас і не чув про кабачки й баклажани, думаю, що вони прийшли з українського півдня). Або непрямі: угорські за посередництвом Закарпаття, румунські – через Буковину, теперішні середземноморські – привезені емігрантами нової хвилі.

Оскільки ж відповідні страви, інгредієнти і знаряддя примандровували зі своїми назвами і часто втрапляли до нас не тими шляхами, що на Велику Україну, то й назви нам дісталися оригінальні. Кожен, хто прожив “західніше Збручу, східніше Сяну” хоч кілька місяців, не дасть мені збрехати: деякі речі називаються у нас дуже не так або трохи не так, як це є у загальноукраїнському каноні. А деякі нібито звичайні слова мають інше значення. Я особисто вважаю таку полісемантику великим багатством української мови. Але, щоб з усім цим багатством розібратися, треба його сяк-так упорядкувати. Не знаю, чи брався хтось досі за цю героїчну працю, тому представляю власну спробу.

Спершу зроблю кілька застережень.

1.      Я не етнографічний довідник складаю, а зведення, як воно є тут і зараз. Тому, якщо сто літ тому певні ягоди називалися чорницями, а тепер ожинами, то в мене вони і будуть ожини. Хоча такі речі треба пам’ятати, щоб зрозуміти, чого в Франка дія оповідання “Пироги з чорницями” відбувається перед 1 вересня.

2.      Занадто екзотична термінологія, хоч би така, що стосується гуцульської кухні, теж сюди не втрапить, хіба б вона раптом стала широковживаною.

3.      Звичайно, повного переліку всього можливого теж тут не буде. Тільки те, що оригінально називається.

4.      Словник буде поповнюватися в міру того, як я щось нового собі нагадаю. Звичайно, дуже розраховую на допомогу читачів.

5.      Спочатку галицьке слово, потім пояснення. Починаємо:

 

Словник

Перші страви

·        Зупа – суп. Слово в основі французьке, до нас втрапило по німецько-польському ланцюжку. Різновиди зуп з оригінальними назвами: фасолева, яринова, помідорова.

·        Росіл – бульйон. Не плутати з розсолом.

·        Квасковий борщ – те саме, що й щавлевий.

·        Кулеша. Оце саме і виняток, бо і назва, і страва екзотичні, я почула це слово від знайомої зі Снятинщини. Не плутати із загальноукраїнським “кулішом”, кулеша – це мамалига (кукурудзянка), зварена негусто і заправлена маслом і сметаною. Смачно і ситно, особливо поки тепле. Класична мамалига має бути дуже густа і холодна, тому її прийнято краяти ниткою. Але не в нас. Це буковинська страва, а туди вона замандрувала з Румунії. Кому ще доводилося вивчати в школі “Прапороносців” Олеся Гончара, той пам’ятає промову радянського солдата до румунської дівчинки: “Ми сюди прийшли, щоб ти не краяла мамалиги ниткою”. В даному випадку він помилився, бо мамалигу саме так і їдять (а кулешу – ложечкою).

 

Другі страви

·        Кармонадлі – відбивні. Щось з німецької. Хто читав Кожелянкового “Срібного павука”, пам’ятає “кармонадлі з коркодиля”.

·        Пироги – канонічно називаються варениками. Поняття відноситься до базисних. Часом вимовляється з наголосом на першому складі і тоді нагадує фразу із історичного роману (Кость Басенко, “Початок”): “Смерд повинен пИро сіяти”. Пиро – пшениця, жито.

·        Вушка – маленькі пироги, краї яких зліплене. Щось таке як пельменчик, а пельмень, взагалі-то, теж означає “вухо”. Тільки начинка в наших вушок переважно грибна. Традиційна різдвяна страва.

·        Налисники або налесники (але перший варіант милозвучніший). В російській кухні вони чомусь називаються “блінчиками”. Мене довго дивувала назва “блінчики з м’ясом”, бо блінчиками або краще млинцями я звикла називати те, що канонічно називається оладками. До цього ж: паштетиками (не плутати з паштетом) називаються ті самі налисники, але обсмажені в сухарях.

·        Пляцки. В даному розділі означає деруни, але має й інше значення і тому потребує уточнення “пляцки з тертої бульби” (див. Бульба).

·        Клюски – різновид макарону.  Повинні би робитися вручну.

·        Палюшки. Звичайно, від польського “пальчик”, але нагадує і канонічну “галушку”. Тільки що до тіста додається варена бульба (див. Бульба).

·        Сос або мачанка, або поливка – соус.

 

Салати

·        Насамперед, в однині не той граматичний рід. Не “салат”, а “салата”.

·        Мізерія. Салата з дуже дрібно нарізаних огірків плюс цибуля, плюс сметана або олія. Можна ще й помідори.

 

Випічка

О, тут я розгуляюся.

·        Пляцок, мн. пляцки. Поняття фундаментальне, можна навіть сказати основоположне для того, щоб зрозуміти філософію галицького життя. Колись присвячу їм окремий трактат.

·        Тісточка. Це можуть бути і “коржики” (те, що по-російськи називається “печенье”) і складніша продукція: те, що по-російськи називається «пирожные».

 

Складові теж називаються інакше:

·        Цвібак – бісквіт, цвібакове тісто – бісквітне тісто. Але може означати і “сухар” або й просто “хліб”. “То ще не погибель, як є в хаті цвібель”.

·        Крухе тісто – пісочне.

·        Французьке або півфранцузьке – те саме, що по-російськи називається “слойка”. Півфранцузьке робиться за простішим рецептом, без виснажливих конвертацій. Походження базисного рецепту російське, французьке в ньому тільки те, що таким способом робиться пляцок “Наполеон”. Кулінарна кар’єра великого полководця і державного діяча завжди мене вражала.

·        Птисі – заварне тісто, еклери.

·        Ніци – збиті білки, безе. Я завжди голосно протестую, коли кажуть бізе, Бізе – композитор, а “безе” – від французького слова зі значенням “поцілунок”. Натомість “ніц” від польського “ніщо”, бо ці тісточка дуже легенькі. Хто пам’ятає рекомендацію Ст.Лема: що брати з собою у космічний політ? Ніци, бо це й нічого, тобто місця не займає, і наїстися можна.

·        Маса – крем.

·        Люкер – не лікер, а поливка, якою поливають пляцок, вона потім повинна застигнути. Ліниві господині додають туди багато цукру, щоб краще застигало, тоді він робиться твердим і тріскається.

·        Струцля. По-справжньому це би мав бути “штруцель з яблуками”, але чомусь так прийнято називати теж велику плетену булку, яку ставлять на стіл на Різдво та Великдень. Переважно її не їдять, вона має символічне значення. Тому у деяких лінивих господинь вона багаторазова, від Різдва до Різдва.

·        Андрути – слово, вже майже витіснене загальноприйнятим "вафлі". Що цікаво, в польській мові аналогічне слово теж було витіснене "гофрами".


 

 

Ага, ще одне уточнення: те, що традиційно називають “рецептом” (алгоритм виготовлення продукту), може у нас називатися “переписом”.

 

Закуски, легкі страви

·        Останнім часом здобуває собі громадянські права слово “канапка”. Має навіть аристократичний відтінок, бо переважно подається на фуршетах, при невмілому виконанні є, за презирливим висловом Валерія Шевчука. такою ж сухою і несмачною, як оббивка справжньої канапи. Я якось з дитинства звикла: якщо два куски намащеного хліба складають разом маслом всередину (наприклад, до школи), то це бутерброд, а просто хліб з маслом, ще чимось присмачений – то це канапка.

 

 

Спеції, приправи, запахи

·        Цинамон – кориця. Класична приправа до яблук.

·        Коляндра – коріандр.

·        Бібкове листя – лаврове листя.

·        Родзинки. Загалом відоме слово, але часом потрібно назвати відповідник “ізюм”. Колись слово “родзинки” вживалося тільки в множині, тепер у нього з’явилася й однина “родзинка”. Може, під впливом російського “изюминка”.

·        Цедра – те що у цитрини (див. Цитрина) під шкіркою. Класична приправа до сиру.

·        Поташ – сода.

·        Паприка – червоний перець. Наголос на другому складі. З паприкою галицька кухня поводиться обережно, але можна її додати до сиру, тоді він використовується для приготування канапки.

 

Овочі, зелень

·        Самі “овочі” колись вживалися у значенні “фрукти”, а теперішні “овочі” тоді називалися переважно “яриною”. Тепер “яриною” називаються овочі і зелень у їхній, сказати б, підлітковий період. Звідси “яринова зупа” з молодої картоплі. гороху, фасольки, багато зелені і підсмажена манка.

·        Бульба. Основоположне поняття поряд із пляцками (див. Пляцок). Основа більшості страв. Є навіть анекдот “або бульба з капустою, або капуста з бульбою, або і бульба і капуста”. Спартанське меню.

·        Фасоля – квасоля. Різновиди: яськова фасоля – така велика, з неї легко злазить шкірка, шпарагова фасолька – її їдять разом зі стручками.

·        Кріпець – кріп. Терпіти не можу, коли замість нього вживають незграбне “укроп”, “укропчик”, бо це мені нагадує не “кріпець”, а “окріп”.

·        Шпінак – шпінат, він мені плутається з “кресс-салатом”, тому я інколи можу гарячково згадувати “салат на букву к”, маючи на увазі шпінат. Вітамінний, але несмачний. З дитячої молитви: “Боже, клади вітаміни в шоколад і тісточка, а не в шпінак і тран”. До слова, тран – це риб’ячий жир, а шоколад може називатися теж “чоколяда”, “шоколяда”.

 

Фрукти, ягоди

Оригінальні назви мають в основному екзотичні фрукти, але й не тільки вони.

·        Морелі. Підозріваю, що походить від географічної назви Моравія. Що воно таке, сказати важко, бо цим словом називають різні речі, наприклад, дрібні черешні-плюйки, які найкраще їсти у золоті дитячі часи, сидячи на галузці і плюючи кісточками. Або такі “недовишні”, дрібніші від звичайних вишень.

·        Морва – шовковиця. Мистецтво її їсти потрохи забувається. Тепер її залишають птахам або топчуться по ній, опалій, не підозріваючи, яка вона смачна.

·        Трускавка. З трьох слів, якими називають цю ягоду: польське “трускавка”, російське “клубника” і українське “полуниця” найменш вживаною і найбільш милозвучною є “полуниця”. Хоча насправді то й не полуниця, а “суниця садова”. Справжню суницю лісову інколи ще називають “позьомками”, що є, звичайно, полонізмом.

·        Бери – наголос на першому складі, особливо благородні груші. Заява “ці груші – правдиві бери” розцінюється як реклама, інколи безпідставна. Протилежність до них – дрібненькі груші-дусячки, які теж мають своїх аматорів.

Не зовсім сюди, але все ж:

·        Сушка. Не бублики, а сушені яблука, сливи, груші. Основа традиційного різдвяного узвару.

Звичайно, оригінальніше називаються екзотичні фрукти:

·        Цитрина – лимон. Нічого такого незвичайного, є ж камінь “цитрин”.

·        Помаранча. Останніми часами вже всі знають, що це апельсин, який під впливом жіночого роду “помаранчі” теж починає міняти граматичний рід на “апельсину”. Також знають, що “апельсин” від словосполучення “китайське яблуко”, а “помаранча” – від “пом д’оранж”, оранжеве яблуко.

 

Варення

·        Мармоляда, мармуляда. Звичайно, мармелад, але частіше є синонімом слова “повидло”. З відомого анекдоту: жаба прийшла фотографуватися. Фотограф, бажаючи візуально зменшити великий рот, порадив їй під час знимкування потихеньку вимовляти “пови-и-идло” (вимовляється з губами в трубочку). Але, коли дійшлося щось до чогось, то вона переплутала і крикнула: “Мармуля-а-а-да!” (вимовляється максимально відкривши рот).

·        Галяретка. Те саме, що й желе. Останнім часом потихеньку повертає собі загальноукраїнські права.
·            Конфітури. Те саме, що й варення. Корінь якийсь там французький і, здається, в оригіналі мало би бути "конфітюр". Чомусь варення варять, а конфітури смажать.

 

Риба

·        Поки що єдине, що мені вдалося згадати – це селедці, тобто оселедці. Їдять їх переважно маринованими, звідси приказка “набилися, як селедці в бочці”. Герой одного з жартівливих творів Франка – святий Селедій (ще одна подібна героїня – свята Доместіка, згрубша свиня).
·      
Пструги - те саме, що форель. Водиться лише у найчистішій воді, окремі майстри ловлять її руками.Назва погодить від слова "пістрий" - плямистий.

 

 

Крупи

·        Логаза – ячна (ячмінна) крупа. Поряд зі шкіркою на молоці – дитячий кошмар.

·        Риж – рис. От не знаю, чому так: до зупи чи каші можна додати рис, але коли він приготований зі сливками, то він вже “риж”. “Сливка” в даному контексті – це плід, а російські “сливки” можуть називатися “сметанкою”, “солодкою сметанкою”. Одну з героїнь циклу оповідань Ів.Керницького “Герой передмістя” популярно називають “солодка сметанка”, бо вона а) працює в Маслосоюзі; б) така солоденька, приємна, чистенька і апетитна, як солодка сметанка.
·      
Грисік - манка, грисікова каша - манна каша. Не плутати з грисом, який є кормом для худоби..

 

Приладдя, посуд

·        Баняк – каструля, банячок – каструлька.

·        Ринка – широкий і невисокий баняк, в якому добре щось смажити. Часом так називають ще сковорідку, хоча з цього приводу багато хто й протестує.

·        Кохля – черпак, ополоник. Кохелька – маленька кохля.

·        Рура, братрура – духовка. Підозріваю, що десь там при основі – назва німецького індустріального Руру. (Уточнення: походить від німецьких слів Brand - головня, пожежа, випал та Rohre - рура, труба, комин). Щоб не думали, що всі запозичення в нас із заходу, то є ще слово “ленінградка”, яким називається вся газова плитка, хоч би вона була зроблена зовсім не в Ленінграді.

·        Салятерка. Від слова “салата”, мисочка, з якої приписувалося їсти салату, але насправді можна їсти більше страв. “З’їв три салятерки пирогів”.

·        Горнятко. Поняття базисне, тому я точного відповідника не знаю. Скажімо, російське “чашка”, “кружка”.

·        Філіжанка – маленьке тонкостінне горнятко, з якого прийнято пити каву. “Якби мені зранку кави філіжанку”.

·        Гальба – те, з чого п’ють пиво. Від німецького "halben" = півлітри :) і справді означає лише півлітровий пивний жбан.

·        Мищатко – маленька мисочка.

·        Карафка – в неї колись наливали високоградусні напої або звичайну воду. Ще це основа прізвища талановитої художниці і істинної аристократки Софії Караффи-Корбут.

·        Збанок, дзбанок – глечик.

                       ·       Келішок — маленька чарочка. Зменшувальне від слова "келих". Наголос свідчив про те, що це полонізм, але, здається, в польській мові немає слова "келих".
                       ·       Валок - те саме, що качалка, ним розкачується тісто. а ще він використовується як останній аргумент в подружніх сварках..
Коментарі 
7-е-липень-2008 01:42 pm (UTC)
Рура i словацькою те саме означає, а вони свою мову у свiй час старанно реанiмували i очищали, надаючи перевагу "суто слов'янським" термiнам. Напевно, етимологiя цього слова таки глибша :)
7-е-липень-2008 01:55 pm (UTC)
Дуже можливо, те, що в мене виходить - хіба що "народна етимологія". Ще одне значення слова "рура" - труба.
Але ще б я дуже просила про поповнення. :-)
Офф - колись мене здивувало, що слово "шпигуни" по-українськи і по-словацьки майже одинаково.
7-е-липень-2008 02:25 pm (UTC)
Напевно, це не лише "труба", але i "пiчка" :) колись це було те саме, хоча нам i важко таке уявити.
7-е-липень-2008 02:31 pm (UTC)
Справді важко...
За тою ж народною етимологією, "налисники" якось походять від слова "лист". Але в польській мові вони пишуться через "е".
12-е-вересень-2008 08:06 pm (UTC)
щось я якось цей ваш пост пропустила повз очі.
хотіла сказати, що Маркітка років зо два тому викладала в себе, а потім у спеціальну спільноту -- уа-кухар, чи шо -- уривки з першої української книжки рецептів -- із відповідними коментарями щодо лексики.

ото було б класно набрати ще слів і укласти український кухарський словник...
13-е-вересень-2008 10:59 am (UTC)
Чи не з книги Ольги Франко? Мене там зворушує рецептура: "Взяти 30 яєць"... Але ще хотілося б і одяг якоь описати.
Ух, як то своєрідно писати з Форуму. Мої закупи вже важать більше ніж я :-)
13-е-вересень-2008 05:39 pm (UTC)
можливо. але я не пам"ятаю точно, перепрошую :(

напишіть Маркітці, вона, мені здається, буде рада обговорити ту книжку із кимось, хто шарить.
не те шо я.
14-е-липень-2008 09:34 am (UTC)
Гальба — від німецького "halben" = півлітри :) і справді означає лише півлітровий пивний жбан.
14-е-липень-2008 09:37 am (UTC)
О, дуже дякую, як же я так гальбу забула? Ще щось згадаєте, пишіть. Цікаво, слово "келІшок" можна вважати локально галицьким чи загальноукраїнським?
14-е-липень-2008 09:47 am (UTC)
Незменшена форма "келих" на Наддніпрянщині існує, а от зменшена "келішок" — ні, лише "чарка". Про причини можна лише здогадуватися ;)
14-е-липень-2008 11:11 am (UTC)
Напевно, тому, що "келішок" - полонізм, воно й по наголосу видно. Більше по-українськи пасувало би "кЕлишок", з наголосом на першому складі.
8-е-серпень-2008 11:45 am (UTC)
оооо як цікаво!
В мене батьки з Полісся (межа Хмельницької й Житомирської області, м.Полонне і околиці) - за походженням поляки.
Багато з того що тут написано - знайоме, і з приводу деяких речей (налисники, налисники!) я тут у Києві сперечаюся кожного разу)))

Бігле знайомство з польською кухнею маю, тому майже все з цього словничка розпалося на три частини "О, так у нас! О, так у Польщі! О, незнайоме слово!":)
В Польщі, пам'ятаю, мене вразило "Pirogi russkie" ("пірОгі рУсскіє" - з россійським!!! наголосом у другому слові!) -

дуууже поширена страва, подається майже усюди, по всій території Польщі. Як є в меню пірогі, то серед них - обов'язково є русскіє.
Не знаю звідки то (напевно повоєнне насліддя) - але це є вареники з картоплею і сиром (творогом).

Згадав як чув у родичів у Франківську "калафьори" - то поширена назва чи локально зперта з Польщі? (польською kałafiory - кольорова капуста)

Ще є у Галиччині така страва як струдель (той що з яблуками, ага)
У нас його бабця, нині покійна, готувала у трьох зазвичай варіантах - струдель з яблуками, струдель з маком і струдель з сиром (усюди сир - це творог). При чому він робився з того самого тіста, що й пиріжки (з тими самими начинками, але пиріжки ще бували з вишнями, струдель чомусь - ні). При чому так само зараз робить струдель сестра моєї бабці, хоча живе все життя у Франківську.
А от у Львові мені доводили, що струдель обов'язково має бути з слоєного (французького, так виходить?:)) тіста, а інакше то не струдель а пиріг великий. Як там воно у вас насправді?

Про ніци - кльово, нарешті я зрозумів той Лемівський пасаж про рекомендацію!!! дякую:)

Про канапки - у Польщі в далекому дитинстві (в колоніях) нас привчили до канапок, які сильно асоціюються з булочками такими круглими, яку потрібно розрізати і накласти між половинок масла, м'яса, помідорів, сиру, листків салату...
Або замість усього того - джему. То завжди був такий повноцінний сніданок канапками, що теж трохи вразило (не вписувалося воно у мою дитячу дієту "манка зранку":)) І сама концепція ця була досить нова, Макдональдсів ще не було, і ніяких асоціацій канапок зі звичайними бутербродами (хоч і окремими) не було.

Овочі-фрукти - суто польське "jarzyna" та "owocy" :)
Про бульбу трохи дивно виходить - назва поширена у Білорусії, на Галичинні, у нас - але при цьому не дуже поширена у східній Україні і не використовується в Польщі (відповідник "ziemiaki")

Морелькою, до речі, у нас називається не вишня, а дикий абрикос (плоди маленькі, зеленкуваті зазвичай, кислуваті - та на варення добрі). То напевно від "морити, мор", може від россійського "заморить червячка", або від "заморыш" ("что это у вас, не абрикосы а заморышы какие-то!":)

Сушка - ще у нас - сушанина. (а "сушка", завжди називалися бубликами, і часто мене не розуміли, бо "бублик" то таке велиииике з діркою:)

До посуду - галицьке (і у нас теж вживалося широко) - пательня - велика сковорода.

Келішек - суто польське, означає "чарка" при чому саме з тим самим значенням ("перехилити чарку"), тобто у келішек зазвичай наливають горілку:) (коли розказуючи історію, я переплутав "кубек" і "келіх", мене з великим дивуванням спитали "Ярек, маш келішка???", думаючи що я оповідав про то як я бухав горілку (а насправді - вино:))
Келіх теж є, але використовується загальноуживано "келішек" (о, ще згадав ононіми з української - одне з значень аналогічно нашому "сто грам")

З приводу рури, враховуючи що польською rura це труба, думаю тут пряме відсилання до пічної труби, димоходу. Знову ж таки, чомусь мені вважається що були такі плити, невбудовані, від яких прямо вгору циноквана труба йшла - може бути?


PS беззастережно зафрендив:)
10-е-серпень-2008 08:34 am (UTC)
Дуже вдячна за відгук. Що стосується "пирогів", то первинно вони були не "русске", а "руське", тобто попросту західноукраїнські. Справжній "русскій пирог" більш-менш відповідає нашому пляцку, якщо в нього несолодка начинка. "Струцель"... траплялося мені бути учасником суперечок з піною при роті - що таке справжній струцель. Отож: примандрував він до нас з австрійської кухні, перепису зараз під рукою не маю, але основоположна деталь - тісто має бути дуже тонке. У Дарії Цвек є навіть малюнок. як відразу дві господині тримаються за різні береги вже розкачаного тіста і розтягають його до товщини газети. Потім з нього роблять щось типу завиванця. Класична начинка - яблука.
Келішком не переймайтеся, одна моя знайома переплутала нашу і польську вудку, досі сміється :-)
15-е-вересень-2008 06:43 am (UTC)
Ага, калафйори і калярепа. В основний текст вже не всуну, бо там розмір на грані можливого. У "калафйорах" виразно видно фйоре - квітку, звичайно ж, це цвітна капуста, яка така добра у сухарях. Підозріваю, що свиснуто з італійської мови. Калярепа - те саме, що й кольрабі (?), на смак - звичайна ріпа. Останнім часом з"явилося багато різних капуст, в тому числі й пекінська, котра, по-моєму, зовсім не капуста.
15-е-вересень-2008 06:34 am (UTC)
UPD - завдяки допомозі ласкавих читачів з'явилися деякі доповнення. Зараз вони виділені курсивом.
18-е-лютий-2009 01:56 am (UTC)
Дякую! Так приємно щось рідненьке почитати)))

Ще з дитинства згадую.
Кохлю в моїй родині називали "хохля".
Ще таке:
Бритванка - те, що по-російськи "противень", на чому наш пляцок печуть)))
А салєрою в нас називали те, що по-російськи - "сельдерей"... Шукала - в інтернеті лише 1 раз знайшла аналогію, може це тільки моя Бабця так говорила...

Щодо овочів-фруктів. Може в нас і називали на польський манер, але ж слово "фрукти" теж зовсім не українського походження...
І "келішок".. А може це поляки в нас запозичили? Чи тільки ми у всіх запозичаємо? ;)
А наголос майже нічого не говорить. Є винятки в українській мові, коли наголос переноситься у однокореневих словах.
18-е-лютий-2009 04:38 am (UTC)
Пробувала знайти - безрезультатно. З домашнього:
ґуґлі або ґуґлики - це щось типу російських тефтелів. Готується фарш, як на шницель (котлету), але не смажиться, а робляться кульки і варяться у невеликій кількості води. Потім до тої води додається трохи муки і сметани. Виходить сметанковий сосик, з яким ця смакота і подається. До бульбочки-пюре, чи іншого гарніру)))
18-е-лютий-2009 07:04 am (UTC)
ґуґлі - для мене цілковита новина, я такого слова не чула і про таку страву не знала. Опис мені дуже сподобався, спробую колись поекспериментувати.
А якщо шукати, хто де й коли що в кого запозичив... Абсолютна більшість мов світу формувалася саме так і цілковито тим не переймалася. А ми ще й були потроху транзитною територією, через яку мандрували слова з заходу на схід і з півдня на північ. А потроху - як воно називається в біології?, ну, така місцевість, де виживають рідкісні рослини, о, ендемічні. Тобто ті слова, про які на їх батьківщині вже, може, й забули.
Дуже дякую за відгук :-)
19-е-липень-2010 10:56 am (UTC)
Попала к вам не случайно. В мае была во Львове, и хотя уже далеко не в первый раз даже за последние три года, но в этот раз поездка оставила о себе такие сказочные воспоминания, что захотелось их записать. Времени вести LJ, конечно же, нет. Поэтому пишу уже второй месяц :). Сейчас как раз доползла до самой приятной части путешествия – еды и посещения разных кафешек.
Поскольку, как настоящий ученый :), пытаюсь под свои писания подводить какую-то фундаментальную базу, задумалась о феномене «львовской кухни». Ясно же, что на этой земле такое переплетение культур всех времен и народов, что львовская кухня – явление особое. Как-ни странно, поиск в Интернете не дал почти ничего существенного, кроме описания уже знакомых мне кафешек и рекламы мебельных гарнитуров. Тогда додумалась ввести в строке поиска «галицкая кухня». Этот поиск оказался более релевантным. Во-первых, узнала много о замечательной женщине Дарии Цвек и о ее вкладе в мировую сокровищницу кулинарной литературы. Во-вторых, набрела на ваш блог… Да это же просто какое-то «не счесть алмазов в каменных пещерах»!!! Это именно то, что я безуспешно искала.
Впечатлена набором терминологии. Очень интересны и комментарии, особенно основательный комментарий yaroslav’a. Я тоже, как и он, делила информацию из Вашего блога на «О, это знаю! О, это из Польши! О, неизвестное слово!». Я историей кулинарии увлекаюсь с детства, но с польской кухней знакома не только по своим кулинарным книжкам, а и вживую. Когда у мужа был годовой грант в Варшаве, я к нему приезжала. Обедали мы чаще всего в ресторане военно-технической академии. Помню, как удивилась названию первого блюда –«зупа калифьорова» и тому, что это обозначает суп из цветной капусты. Тогда, иначе, как «суп из калорифера» мы с ним это блюдо не называли. Но осознание происхождения названия овоща пришло только недавно, когда на курсах английского учили лексику на тему «Еда». По-английски цветная капуста – сauliflower, поскольку flower – цветок, ясно, что cauli – капуста. Причем пришло к англичанам, скорее всего, от нормандцев, ведь по-немецки капуста Кohl. Написание разное, зато звучание - один к одному.
А еще обрадовалась новому значению Google. До этого встречала украинского однофамильца этого поисковика. В прошлом году экскурсию по «Золотой подкове Черкассщины» проводил у нас Виктор Гугля. Он же является и автором книги «Суботів Хмельницких» из серии «Про Україну з гонором і гумором». Теперь понятно, что его фамилия означает вкусное украинское блюдо.
Кстати, результатом моих гастрономических изысканий в Google стала кулинарная карта Украины, которую я нашла вот здесь http://www.resto.kharkov.ua/article.php?id_review=40.
И последнее, я здесь пока единственная, кто написал на русском. Но славить бога, а также и галицкую кухню можно на разных языках, не так ли :)?
19-е-липень-2010 11:06 am (UTC)
Но славить бога, а также и галицкую кухню можно на разных языках, не так ли :)?
Безусловно. Спасибо Вам за интереснейший комментарий. Естественно, подлинно галицкую кухню вряд ли возможно найти в общедоступных местах, она просто чересчур стеснительная женщина и предпочитает собственное жилище :-)
Что касается Дарии Цвек, то есть у меня еретическая теория: люди, родившиеся в 1907 году, сыграли необычайную роль в истории. А она как раз 1907 г.р!
(Deleted comment)
13-е-вересень-2010 07:39 am (UTC)
Рура і люлька пов"язані між собою? Як цікаво!
А ці зв"язки між діалектами я не раз помічала: слово, яке вважала було чисто галицьким, вживається на дуже далеких від нас територіях. Можливо, тут і свого роду вторинний вплив: чимало переселенців із Закерзоння осіло на українському Півдні.
6-е-червень-2015 09:55 pm (UTC)
Існував ще один канал проникнення тюркських слів та слів з інших східних мов у Галичину. Це вірмени. Рідна мова у них була половецька (огузька група тюркських мов, здається). Писали вірмени вірменським шрифтом, але по-тюркськи. Про це мало кому відомо. А торгівельні зв'язки вірменської діаспори у Львові та Кам'янці-Подільському сягали Османської імперії, Криму і навіть Ірану.
6-е-січень-2016 01:08 pm (UTC)
Сковорідка то- пательні(я).
6-е-січень-2016 01:10 pm (UTC) - Ще...
У нас казали брайтрура - на духовку, що в піч вмурована.
Сторінка була завантаженавересень 22-е 2019, 12:29 am GMT.