tin_tina (tin_tina) wrote,
tin_tina
tin_tina

Моршинське літо

 

О, озеро – і як там далі?

У всі попередні відвідини Моршина я витрачала чимало грошей і часу на водні процедури, усілякі там підводні душі чи ванни, намагаючись сяк-так підрихтувати своє дещо проблемне ліве плече. Наша кримська приятелька, яка й приохотила нас до Моршина, ставилася до цього скептично:

— Походи на озеро, поплавай, значно більше користі.

— Та я не знаю, чи чиста там вода, — ніяково виправдовувалася я.

Причина, звісно, була інша.

Плаваю я поганенько — вчитися було ніде. На море мене в дитинстві не возили, Дністер в наших околицях дуже підступний: то мілкий по кісточку, то відразу ж ями та чорториї. Ні, триматися на воді я вміла, але стиль, який у мене виробився, не назвеш ні елегантним, ні швидким. От, радше, черепашачим, якщо мати на увазі сухопутних черепах. У людніших місцях для купання завжди хтось звертав мені увагу, що я не так загрібаю руками, неправильно працюю ногами, а про дихання годі й говорити. Тому я намагалася вибирати для купання відлюдні місця.

На Моршинському озері відлюдних місць не було. Зрання до вечора юрби людей йшли повз наш готель, інколи уточнюючи дорогу до озера. Врешті, не встояла і я. Надто великими були приваби: пологе піщане дно, чистенька — справді чистенька! — вода якраз комфортної глибини. Ну й не надмірна, а все-таки інфраструктура: принаймні, перевдягтися було де.

А, що найкраще, всі відпочивальники мали власні розваги, ніхто мій стиль плавання не критикував, а він, хоч не дуже вишуканий, мав свої переваги. Не вимагав надмірних зусиль. Та й саме купання у тридцятиградусну спеку — дуже приємна річ.

Все-таки я дещо побоювалася і остерігалася. Найнебезпечнішою з моєї точки зору була модна в цьому році розвага батьків з маленькими дітьми: дитина видирається батькові на плечі, а потім, підтримувана дужими батьківськими руками, булькає в воду. Чомусь я страшенно боялася, що приземлиться ця дитина акурат на моїй ще не зовсім здоровій шиї. Тому купалася переважно тоді, коли всі поштиві люди були зайняті іншою водною процедурою — пили мінералку в бюветі. Перед обідом, якраз тоді й вода добре прогрівалася.

Поступово я сміливішала і плавала вздовж лінії буйків (це не бозна-який вичин, буйки розраховані на 7-8 річних дітей, а за п’ять хвилин не дуже інтенсивного загрібання так чи сяк опиняєшся на березі). А все-таки я дуже цим тішилася і, якби побула в Моршині трішки довше, або ж коли б не кілька дощових днів — зважилася б запливати за ті буйки. І, можливо, навіть до середини озера допливла!

А там, можливо, запанікувала б або ще якийсь нещасливий трафунок — втопилася і хто б вам оці байки розповідав?

Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/402712.html
Tags: моршин
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Труднощі перекладу

    Любов і смерть — це іноді те саме або ж як обережно слід виносити вирок оригіналові, виходячи з перекладу Я відношуся до палких і…

  • Чаклунський світ

    Порція четверта Точніше, перша половина третього розділу. В цій частині герої, як годиться, вилазять на скелю, не заходять, правда, в море, але…

  • Чаклунський світ

    Чаклунський світ Хтозна — якщо маятник літературної моди, бодай у жанрі фентезі, від загадково-плутаних епопей з етично амбівалентними…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments