tin_tina (tin_tina) wrote,
tin_tina
tin_tina

Ще про "Марусю"

Додаткові відомості про долю французької «Марусі» знайшлися в книжці Б.Б.Лобач-Жученка «Про Марка Вовчка». Бебе (як його називали друзі)– моряк, льотчик, дослідник і взагалі людина типу кращих героїв Єфремова, за документами значився внуком Марії Маркович, насправді ж, як знають всі втаємничені, був її правнуком (причиною стала така собі сімейна історія). Здається, саме його дослідження широко використовувала Оксана Іваненко при написанні доволі відомого роману «Марія».
             Ну, але це так собі, а от що там написано про «Марусю», яка мене цікавить в усьому цьому найбільше. З глави «Маруся» у Франції», частини досить об’ємного розділу «Історія дружби з Етцелем» (ага, щоб і цей момент прояснити: Марію Вілінську і П’єра-Жюля Етцеля познайомив І.С.Тургенєв).

            Maroussia
      

     (…)Переклад «Марусі» видався Етцелю недбалим і поспішним, «ніби перекладав Богдан», а не сама письменниця. Але сюжет так захопив його, що, взявши за основу поліпшений за його домаганням французький текст, він зберіг у своєму вільному переказі «поетичність оригіналу і почуття ансамбля». Етцель залишив неторканою сюжетну канву й трохи умовний історичний колорит (який там умовний, умовним виглядає хіба П.Дорошенко – ніби з останніх днів свого гетьманування, а так-то все точно, вкупі з маловідомими історичними особами типу «гетьманші» і «братчихи») , значно розширив обсяг повісті й додав кілька нових епізодів, аби читачі відчули, що «маленька українська героїня була для автора французького перекладу героїнею Ельзасу, і він показав її саме такою, думаючи про Францію».
            На думку Етцеля, «українська Жанна д’Арк», як назвав він в одному з листів Марусю, мала вчити патріотизму його юних співвітчизників, бути запалюючим прикладом для дітей Ельзасу та Лотарінгії. Проте політична тенденційність Етцеля виявилась у такій завуальованій формі, що майже не торкнулася первісного авторського задуму.
              «Не потаю від Вас, - писав він Марку Вовчку, - що я цілком задоволений своєю роботою. Я віддався їй усім серцем і не думаю, що зіпсував зроблене Вами. Я вважаю, навпаки, що додав мої якості до Ваших достоїнств, і якщо мені це вдалося, то твір матиме двох авторів».
             Марія Олександрівна схвалила переробку, але від офіційного співавторства ухилилася. Повість було видано як твір П.-Ж.Сталя (псевдонім Етцеля), написаний «за українською легендою Марка Вовчка». У передмові він віддав їй належне, як фактичному співавторові, якому читачі зобов’язані головним: створенням героїчного образу Марусі.
           Зауважимо з цього приводу, що П.Ж. Сталь, як дитячий письменник, був переважно інтерпретатором. Найбільший успіх принесли йому не оригінальні твори, а перекази та обробки іноземних книжок.
           У книжці «Історія видавця та його авторів» опубліковане листування Етцеля з Тургенєвим з приводу повісті «Маруся». Переглянувши, на прохання видавця, французький рукопис (обробку Сталя), Тургенєв надіслав йому поблажливий відгук, з якого видно, що повісті в оригіналі він не читав, а склав про неї не досить об’єктивну думку за французьким переказом:
            «…Признаюся Вам, що повість пані М. видалася мені досить слабкою, я надто здивований, що Ви не пройшлися ножицями по деяких банальних описах у першій частині. Незважаючи на це, маленька «Маруся» може сподобатися, особливо як алегорія… Історична примітка правильна, але треба трохи пояснити причини, що спонукали пані М. написати свою повість… Я не знаю, чи зміг би я зробити з «Марусі» шедевр; але знаю, що сюжет для цього підійшов би. У такому вигляді, як є. вона безсумнівно сподобається Вашим юним читачам, які все сприймають простодушно і які, звичайно, будуть зворушені самовідданістю чудової маленької козачки. Взагалі можете бути спокійні: немає нічого неправдоподібного чи фальшивого ні у фактах, ані в тоні того, що Ви написали…»
           У тому, що повість сподобається юним читачам, Тургенєв не помилився.
          Спочатку «Марусю» було надруковано французькою мовою в газеті «Le Temps» (французька з моди вийшла нині, як правильно: «Les Temps» чи «Le Temps», нечебто другий варіант?) у грудні 1875 року, потім у «Журналі виховання і розваги», де Жюль Верн ще до публікації першого уривка вмістив своє схвальне слово, а через рік – окремою книжкою. Наприкінці 1879 року з’явилося десяте видання. Французька Академія удостоїла «Марусю» Монтіонівської премії, наголосивши на виховному значенні книжки, на гуманних та патріотичних почуттях, які вона прищеплює читачам. За життя Етцеля повість витримала двадцять видань і була перекладена німецькою, італійською та англійською мовами.
        «Маруся» вважається у Франції класичним твором дитячої літератури. Про патріотичний подвиг української дівчинки, яка пожертвувала своїм життям у грізний час ворожого нападу, можна прочитати в будь-якому історичному огляді французької дитячої літератури, де Марка Вовчка згадано поряд з П.-Ж.Сталем серед найпопулярніших письменників. Її юна героїня не постаріла. У 1968 році в Парижі вийшло друком і було широко розрекламоване соте видання «Марусі».
          Оце сількісь. Страшенно б мені хотілося дізнатися про сучасність французької «Марусі», але як це зробити з майже нульовим знанням французької мови (та й з часом і мережею туго)? Може, хтось зуміє допомогти? Французькою повість називається «Maroussia», прізвище Етцеля в оригіналі – Hetzel, його псевдонім Сталь – Stahl. Не те, щоб комбінація Maroussia+Stahl у пошукових системах давала мало результатів, швидше навпаки. Але це переважно оголошення книговидавців, які навперебій випускають «Марусю» і досі. Одна публікація з’явилася навіть у 1942 році!. (Але трохи нижче не воно, його я не знайшла, хоча, як подумати, "Маруся" дуже до 1942 року підходить. Це обкладинка сучасного видання, одного з)



 

Tags: Маруся
Subscribe

  • Історії з відьмами

    Панія Горленкова Раз зайшла вже в нас мова про відьом, чарівниць та відьомські процеси, то от цікавий епізод, приведений у книзі Катерини Диси…

  • Труднощі перекладу

    Любов і смерть — це іноді те саме або ж як обережно слід виносити вирок оригіналові, виходячи з перекладу Я відношуся до палких і…

  • Чаклунський світ

    Порція четверта Точніше, перша половина третього розділу. В цій частині герої, як годиться, вилазять на скелю, не заходять, правда, в море, але…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments

  • Історії з відьмами

    Панія Горленкова Раз зайшла вже в нас мова про відьом, чарівниць та відьомські процеси, то от цікавий епізод, приведений у книзі Катерини Диси…

  • Труднощі перекладу

    Любов і смерть — це іноді те саме або ж як обережно слід виносити вирок оригіналові, виходячи з перекладу Я відношуся до палких і…

  • Чаклунський світ

    Порція четверта Точніше, перша половина третього розділу. В цій частині герої, як годиться, вилазять на скелю, не заходять, правда, в море, але…